У чому полягає проблема бензодіазепінової залежності?

Бензодіазепінова залежність є складною проблемою сучасності. Одним із факторів, що супроводжують існування людини, є тривога. Бензодіазепіни – це препарати із потужним протитривожним ефектом. Люди, які спробували ці ліки та відчули їх позитивний вплив, починають часто їх використовувати.

Залежність від бензодіазепінів формується дуже швидко. Достатньо двотижневого регулярного прийому, скажімо, феназепаму, щоб ризик розвитку залежності став реальним.

Що таке бензодіазепіни?

Хімічний склад

Бензодіазепіни є класом психоактивних речовин, заснованих на бензодіазепіновій структурі. Основна хімічна будова включає бензольне кільце, з'єднане з діазепіновим кільцем, яке являє собою семичленное кільце, що містить два атоми азоту. Їх загальна формула може бути представлена ​​як C₁₀H₇ClN₂O, проте різні похідні бензодіазепінів можуть мати додаткові групи, що змінюють їх фармакологічні властивості.

Приклади бензодіазепінів

• Діазепам (Валіум): використовується для лікування тривожних розладів, м'язових спазмів та судом.
• Лоразепам (Атіван): застосовується при тривожних станах та для седативного ефекту перед хірургічними процедурами.
• Алпразолам (Ксанакс): широко призначається для лікування панічних та тривожних розладів.
• Феназепам: використовується в Росії та країнах СНД для лікування тривоги та безсоння.

Історія

Перший бензодіазепін, хлордіазепоксид (Лібріум), був синтезований у 1955 році Лео Штернбахом, який працює в компанії Hoffmann-La Roche. Незабаром після цього, в 1963 році, на ринок вийшов діазепам (Валіум), що став одним з препаратів, що найбільш широко використовуються для лікування тривоги, безсоння та інших станів. Протягом 1960-х та 1970-х років бензодіазепіни стали популярними завдяки своїй ефективності та відносно низькому ризику передозування порівняно з барбітуратами, які використовувалися раніше.

Вплив бензодіазепінів на життя людини

Бензодіазепіни діють на центральну нервову систему (ЦНС) шляхом посилення ефекту нейромедіатора гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК). ГАМК – це головний інгібіторний нейромедіатор у мозку, який знижує збудження нейронів, сприяючи заспокоєнню, розслабленню м'язів та сну. Бензодіазепіни зв'язуються з ГАМК-рецепторами, посилюючи їхню інгібіторну дію.

Позитивний вплив

• Анксіолітичний ефект: зниження тривожності та панічних симптомів.
• Седативний ефект: полегшення засинання та покращення якості сну.
• Міорелаксація: зменшення м'язової напруги та спазмів.
• Антиконвульсантний ефект: запобігання судомам та епілептичним нападам.

Негативний вплив

• Розвиток залежності: регулярний прийом бензодіазепінів призводить до фізичної та психологічної залежності.
• Толерантність: згодом організм вимагає все більших доз для досягнення попереднього ефекту.
• Когнітивні порушення: погіршення пам'яті, уваги та здатності до навчання.
• Депресія: тривале використання бензодіазепінів може спричинити депресивні стани.
• Сонливість та стомлюваність: бензодіазепіни можуть викликати сонливість та зниження рівня енергії протягом дня.
• Координаційні порушення: зниження координації рухів та реакцій, що збільшує ризик падінь та травм.
• Синдром скасування: при припиненні прийому можуть виникнути симптоми скасування, такі як тривога, дратівливість, безсоння та судоми.

Ризик розвитку залежності

Залежність від бензодіазепінів формується дуже швидко. Достатньо двотижневого регулярного прийому, скажімо, феназепаму, щоб ризик розвитку залежності став реальним. Чинники, що впливають на швидкість розвитку залежності:

• Дозування: чим вища доза, тим вищий ризик залежності.
• Тривалість прийому: тривале використання збільшує ризик залежності.
• Індивідуальні особливості: генетична схильність та наявність інших психічних розладів.

Ситуація з бензодіазепінами у світі

у США

Проблема бензодіазепінової залежності в США стоїть гостро і турбує суспільство поряд з опіоїдною залежністю.

• Препарати часто призначаються людям у важких життєвих ситуаціях
• Фармацевти та лікарі охоче виписують рецепти на запит пацієнтів
• Більшість людей приймає бензодіазепіни

в Україні

У нашій країні ситуація дещо інша.

Труднощі отримання бензодіазепінів:

• Недостатньо розвинена культура споживання бензодіазепінів
• Складнощі отримання препаратів легальним шляхом
  • Необхідність відвідування лікаря-психіатра
  • Можливість постановки на облік у наркологічному диспансері

Незважаючи на утруднений доступ до бензодіазепінів, проблема залежності існує. Потрібно бути дуже обережним при використанні цих препаратів.

Боротьба з бензодіазепіновою залежністю

1. Визнання проблеми: Перший і найважливіший крок - усвідомлення та визнання наявності залежності.
2. Консультація фахівця: Зверніться до лікаря, який може оцінити ваш стан та запропонувати план лікування.
3. Медикаментозна терапія: Під наглядом лікаря можна поступово зменшувати дозу бензодіазепінів, щоб мінімізувати симптоми відміни. У деяких випадках можуть бути призначені альтернативні ліки для полегшення симптомів.
4. Психотерапія: Поведінкова терапія, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) та інші форми психотерапії можуть допомогти впоратися з тривожністю та депресією без ліків.
5. Групи підтримки: Участь у групах підтримки, таких як Анонімні Наркомани (NA) або групи підтримки для людей із тривожними розладами, може бути корисною.
6. Спосіб життя та стратегії зниження стресу: Включення регулярної фізичної активності, медитації, йоги та інших методів релаксації може допомогти зменшити потребу в бензодіазепінах.

Профілактика рецидивів

• Постійна підтримка: Регулярне спілкування з лікарем та психотерапевтом.
• Освіта: Дізнайтеся більше про свою залежність та способи боротьби з нею.
• Здоровий спосіб життя: Правильне харчування, фізична активність та достатній сон.
• Уникнення тригерів: Уникайте ситуацій та людей, які можуть спричинити рецидив.

Бензодіазепінова залежність – серйозна проблема, що потребує комплексного підходу до лікування та профілактики. Важливо пам'ятати, що подолати залежність можна, і за правильної підтримки та терапії можливе відновлення здоров'я та якості життя.