Заперечення хвороби у алкоголіків та наркоманів

Алкоголізм та наркоманія – серйозні захворювання, що стосуються мільйонів людей по всьому світу. Одним із найскладніших завдань у боротьбі з цими залежностями є визнання проблеми самим хворим. Заперечення та ілюзії – ключові механізми, які використовуються залежними для уникнення визнання своєї хвороби. Ці механізми заслуговують на глибоке вивчення та осмислення, оскільки саме через розуміння їх можна знайти шляхи до ефективної допомоги залежним.

Сфера ілюзій та заперечення у залежних

Ілюзія – це спотворене уявлення про реальність, яке дозволяє людині бачити світ не таким, яким він є насправді. Для залежних ілюзії стають способом захисту від неприємної правди про свій стан. Перебуваючи в ілюзіях, людина щиро вірить у спотворену версію свого життя, що перешкоджає визнанню проблеми та, відповідно, отриманню допомоги.

Основні форми ілюзій та заперечень

1. Просте заперечення: Залежна людина заперечує наявність проблеми, стверджуючи, що у неї все гаразд. Наприклад, на зауваження оточуючих про його стан він відповідає: "У мене немає жодних проблем".
2. Зниження значущості: Людина визнає наявність проблеми, але вважає її незначною. "Так, я іноді п'ю, але це не впливає на моє життя".
3. Порівняння з іншими: Залежний виправдовує свою поведінку, порівнюючи себе з більш "важчими" випадками. "Так, я вживаю, але не так часто, як той хлопець, він справжній наркоман".
4. Виправдання: Людина знаходить зовнішні причини для своєї поведінки, перекладаючи провину на обставини або інших людей. "Я п'ю, тому що у мене проблеми на роботі".
5. Романтизація: Залежний ідеалізує свою поведінку, представляючи її як частину певного способу життя. "Я п'ю, тому що я художник, і це допомагає моїй творчості".
6. Спотворення фактів: Людина свідомо чи несвідомо спотворює факти, щоб зменшити значущість своєї проблеми. "Я п'ю тільки у вихідні, це не так вже й часто".
7. Звинувачення: Залежний перекладає провину на зовнішні обставини чи інших людей. Він стверджує, що все було б інакше, якби не:
   1. "Мій начальник-ідіот".
   2. "Моя дружина, яка погано до мене ставиться".
8. Раціоналізація: Залежний намагається логічно пояснити свою поведінку, наводячи об'єктивні факти. Приклад: "Я курю марихуану, тому що в інших країнах це дозволено". Однак це не означає, що людина має це робити навіть якщо це легально в інших країнах.

Фантазії та ілюзії у залежних

Фантазії — це ще одна форма захисту, пов'язана зі спотворенням дійсності. Залежні люди часто мріють про те, як їхнє життя могло б бути кращим за інших обставин. Вони вірять, що якби вони мали вищу зарплату, якби вони не зустріли певних людей, або якби вони знайшли валізу грошей, все б склалося інакше. Такі фантазії дозволяють уникати відповідальності за своє поточне життя та створюють ілюзорне відчуття, що все може змінитися в майбутньому без потреби особистих зусиль.

Спотворення реальності

Залежні люди часто схильні згадувати лише позитивні моменти вживання речовин:

• Веселі вечірки: "Ми чудово співали пісні та веселилися".
• Ейфорія від вживання: "Це було чудово та дивно".

При цьому вони ігнорують або забувають негативні наслідки:

• Фізичні проблеми: "Прокинувся у блювотних масах у туалеті або ванній".
• Соціальні труднощі: "Дружина тягла до таксі, потім заспокоювала".
• Втрати та неприємності: "Втрачають документи, опиняються в поліції".

Ці люди вважають за краще не пам'ятати про свої втрати та неприємності, зосереджуючись на приємних моментах.

Планування бажаного

Залежні часто відкладають відповідальність за своє життя на майбутнє, плануючи те, що не можуть реально здійснити:

• Обіцянки та плани: "Мені дадуть зарплату, і я куплю дитині подарунок".
• Ігнорування поточних проблем: "Те, що я прийшов на роботу п'яний і мене звільнили, сприймається по-іншому".

Навіть усвідомлюючи, що їхні дії призведуть до негативних наслідків, вони продовжують фантазувати про те, що зможуть виконати свої обіцянки та плани. Наприклад, людина може знати, що її звільнять за пияцтво, але все одно будує плани на майбутню зарплату, яку не отримає.

Проекція та відволікання уваги

Проекція — це перенесення своїх думок та поведінки на інших. Залежна людина може припускати, що всі довкола поводяться так само, як він:

• Міркування по собі: "Я прийшов за алкогольними напоями, і всі люди в черзі теж за цим прийшли".

Відвернення уваги — це зміна фокусу розмови, щоб уникнути обговорення своїх проблем:

• Переключення тем: "Дружина говорить про мій стан, а я помічаю її нову зачіску і починаю говорити про це".

Ілюзії успіху та альтернативної реальності

Залежні люди часто фантазують про те, як їхнє життя могло б бути кращим за інших обставин:

• Мрії про краще життя: "Я був би успішнішим, якби у мене була висока зарплата".
• Створення альтернативної реальності: "Все склалося б інакше, якби я знайшов валізу грошей".

Заперечення та ілюзії допомагають залежним уникати хворобливих емоцій та стресу, пов'язаних із визнанням своєї хвороби. Визнання проблеми вимагає значних емоційних зусиль і може викликати почуття провини, сорому та страху. Ілюзії ж створюють тимчасове відчуття комфорту та захищеності.

Для подолання ілюзій та заперечення необхідний комплексний підхід, що включає психологічну допомогу, підтримку близьких та терапію. Важливо створити атмосферу довіри та розуміння, щоб залежний міг відкрито говорити про свої проблеми без страху засудження.

Інтелектуалізація як форма захисту

Інтелектуалізація — це складний та підступний механізм захисту, який часто зустрічається у людей із залежностями. Цей процес включає глибоке вивчення фактів і використання інтелектуальних пояснень для виправдання своєї поведінки. Наприклад, залежний може стверджувати, що вживає певні речовини з медичних причин або тому, що це нібито корисно для нього.

Приклади інтелектуалізації включають:

• Використання медичних виправдань: "Я приймаю кокаїн, тому що його дія схожа на антидепресанти, а у мене депресія".
• Посилання на наукові дослідження: "Гідроканнабінол рекомендований при багатьох захворюваннях, тому я вживаю його для здоров'я".

Такі виправдання ґрунтуються на прочитаній літературі та інформації, знайденій в інтернеті, без консультації з медичними фахівцями.

Проекція: Сприйняття світу через власну призму

Проекція — це форма ілюзії, коли він людина переносить свої власні думки, почуття та поведінка на інших. Наприклад, залежний, заходячи до магазину о 8-й ранку і бачачи чергу біля каси поруч із алкогольними виробами, може вирішити, що всі ці люди прийшли за алкоголем, як і він. Навіть якщо в момент оплати вони не пробивають пляшки, він упевнений, що вони мають у пакетах алкоголь.

Відвернення уваги: ​​Зміна фокусу

Люди із залежностями часто використовують відволікання уваги, щоб уникнути обговорення своїх проблем. Це відбувається, коли вони змінюють тему розмови на щось, що здається більш важливим чи цікавим зараз. Наприклад, прийшовши додому у стані алкогольного сп'яніння, людина може звернути увагу на нову зачіску дружини та почати обговорювати це, уникаючи розмови про свій стан.

Психологічні аспекти подолання ілюзій

Для подолання ілюзій та заперечення важливо:

• Професійна допомога: Клінічний психолог чи психотерапевт допомагає залежному побачити реальну картину його життя.
• Підтримка спільноти: Групи підтримки та реабілітаційні центри створюють атмосферу довіри, де залежний може говорити про свої проблеми відкрито.
• Емоційна робота: Визнання проблеми пов'язане з хворобливими емоціями, такими як вина, сором і страх. Психологічна допомога спрямована на роботу із цими почуттями.

Основні завдання клінічного психолога та роль спільноти

Клінічні психологи та спільноти відіграють ключову роль у допомозі залежним подолати свої ілюзії та заперечення. Їхні завдання включають:

• Виявлення та розвінчання ілюзій: Допомога залежному побачити реальність такою, якою вона є.
• Емоційна підтримка: Створення атмосфери довіри, де залежний може говорити про свої проблеми відкрито.
• Робота з запереченням та опором: Поступове усвідомлення залежним від своєї проблеми та прийняття необхідності лікування.

Заперечення та ілюзії – це серйозні перешкоди на шляху до одужання від алкоголізму та наркоманії. Розуміння цих механізмів та їх проявів є ключовим кроком допомоги залежним. Терапія, підтримка та відкритий діалог можуть допомогти зруйнувати ці ілюзії та призвести людину до визнання проблеми та початку шляху до одужання.